Рецептурні журнали львівських аптек

Цінні документальні експонати про аптекарське мистецтво, що дійшли до нас крізь віки — це рецептурні журнали, з яких можно дізнатись про асортимент, призначення та вартість ліків, а також зрозуміти деякі тонкощі стосовно роботи провізорів приватних аптек. На сьогодняшній день в музеї зберігається вісім рецептурних журналів, самий старий з яких датований 1805 роком.

Наприклад, в рецептурних журналах однієї з львівських аптек за 1805–1807 роки, а також радехівської аптеки за 1893 рік містяться докладні дані про хімічний склад та дозування лікарських препаратів. Також в них приводяться ціни на ліки того часу. Варто зауважити, що ціни були досить високими і багато з таких лікарських препаратів були майже не доступні для середньостатистичного львів'янина. Звісно, ціни на ліки залежали від вартості сировини, що використовувалася при іх виготовленні, але ще більше вони залежали від бажання володарів аптек отримувати максимальні прибутки.

Ступи, ступки, ступочки та ваги

На масивному столі, що займає майже всю центральну частину другої зали розташовано колекцію ступ та аптекарських вагів, яки були чи не основним інструментом аптекарів. В ступах подрібнювали та змішували препарати для виробництва мазей, емульсій та інших лікарських препаратів. Ніби вишуковалися в ряд ступи, ступки, ступочки — всі таки різні і кожна з них по своєму неповторна.

Наприклад, самою простою є кам'яна ступа XV століття — невимушеної форми, дещо грубовата, а ось сусіднічають з нею декілька прикрашених декоративним орнаментом мідних ступ XVIII–XIX століть.

Справжні витвори людської винахідливості — це аптекарські ваги. У музеї їх досить багато, і експонуються вони у різних залах. Адже без точних ваг неможливо приготувати ліки — основним показником при цьому є точне дотримання маси препаратів згідно рецепту, тому і використовувались ваги в аптекарському мистецтві з прадавніх часів.

З часом конструкція вагів змінювалася, постійно вдосконалювалася для більш точного визначення маси препарату і для полегшання роботи аптекарів. Самі старі ваги найпростіші: до залізного коромисла підвішувались на ланцюжках плоскі або круглі чаши. У XVIII–XIX століттях на зміну їм прийшли ваги типу Мора і Беранже. Вони відрізняються не тільки високою технічною бездоганністю, але й багато декоровані, що було своєрідною даниною моді тих часів. Але вже спочатку XX століття майстри, що виготовляли ваги, переймалися більше відповідності вагів їх функціональному призначенню, іноді не приділяючи достатньої уваги зовнішньому вигляду.