Різноманіття аптечного посуду

Серед експонатів львівської аптеки-музею «Під чорним орлом» широко представлені керамічні бутлі, в які розливали мінеральну воду. Кожна така фляжка містить клеймо, на якому зазначено назву води, прізвище власника джерела і дата розливу. Різноманіття експонатів скляного посуду приголомшує уяву.

Дерев'яний посуд, в якому зберігались сухі препарати рослинного, тваринного та мінерального походження, найчастіше за усе виготовлялись з цільного куска деревини липи, граба, явора або ясеня, тобто таких порід деревини, що легко піддаються обробці. Завдяки цьому посуд набував самих різноманітних форм — конусоподібна, циліндрична, кубічна, чашоподібна. Для консервації та перешкоджанню руйнуванню таки вироби обробляли різними речовинами або просто покривали темперою чи олійними фарбами. Найстарішим посудом аптеки є короби з лубу, датовані XVII століттям, де зберігались сухи речовини для виробництва ліків.

Також в музеї представлена неймовірно велика колекція скляного посуду, шо почав широко використовуватись в аптечній справі з першої половини ХIХ століття. Запропонована для огляду колекція такого посуду свідчить про своєрідну еволюцію в ії виробництві. Самі старі експонати експозиції виготовлені з прозорого, чистого скла. Час не стоїть на місці, проходили десятиріччя, з розвитком технологій і прогресу в аптеках почали з'являтися жовті, зелені, блакитні штанглази як прикраси.

І лише з 1827 року посуд з кольорового скла набув чіткого функціонального призначення. Трапилось це після того, як відомий львівський аптекар Теодор Торосевич доказав, що жовте і червоне, або так зване рубінове скло оберігає чутливі до світла препарати від хімічного розпаду, а блакитне і зелене навпаки, прискорює їх руйнування. Чорне скло, хоча і має непогані захисні властивості, але майже не знайшло широкого застосування в аптекарській справі з тієї причини, що в такому посуду важко візуально визначити кількість препарату.