Історія фармації у Львові

Основним призначенням невеличкої зали є — донести до відвідувача краплину інформації про розвиток та історію фармацевтики. На художньо оформлених стендах та планшетах в доступній формі розповідається про етапи розвитку фармації від прадавніх часів до сучасності, про зародження медицини та аптекарського мистецтва в давньому Єгипті, Греції та Римі, в державах Ближнього Сходу та Західної Європи, та, звісно ж, у нашій країні.

Фармація, як наука про лікарськи препарати, виникла ще за часів зародження цивілізації. Основною грунтовною базою для неї були ті знання та досвід, що людство накопичело ще у прадавньому суспільстві, коли його помічниками у боротьбі з хворобами були лише трави, коріння дерев та тваринні компоненти. В цьому можна переконатися, якщо ознайомитись із дуже скудними відомостями про саме ранішнє вчення про лікування — єгипетське, про діяльність першого відомого лікаря та єгипетського жерця — Імготепа.

Чи не самою видатною пам'яткою прадавньої єгипетської фармації є «Папірус Ебереа», що наразі зберігається у бібліотеці Лейпцигського університету. Це цінне джерело було написане ще у XVII столітті до нашої ери, тобто 3600 років тому, складається воно з 29 частин та містить близько 900 рецептів ліків від самих різних хвороб. Окремі розділи присвячені офтальмології, гинекології, косметичному мистецтву та магії. Також в папірусі викладено загальні рекомендації про застосування препаратів тваринного походження.

Прадавня практика єгипетських медиків значно вплинула на розвиток медицини у Давній Геції та Римі, а пізніше дало поштовх до бурхливого розвитку і світової медицини в цілому. В грецьких храмах допомагали хворим переважно жерці, багато з яких були досить досвідченими та поважними лікарями. Таки приміщення при храмах, призначені для лікування хворих назвалися асклепійонами — на честь бога лікування Асклепія (Ескулапа).

У давній Греції існувала і свійська медицина, діяли чисельні школи підготовки лікарів. В одній з таких шкіл, що була розташована на острові Кос працював і відомий Гіпократ (близько 460-377, за іншими даними — у 356 році до нашої ери) — видатний лікар та просветитель свого часу. Усі члени роду, з якого він походив, займалися медициною, передаючи здобутий досвід від одного покоління до іншого. Гіпократу вдалось послідовно довісти нерозривну єдність організму та довколишнього середовища, у своїй лікарській практиці він використовував близько 230 рослин для лікування та профілактики багатьох захворювань.